Висоцька громада
Дубровицький район, Рівненська область

Висоцьк

     За кількістю населення Висоцьк значно переважає інші населені пункти Висоцької сільської ради.Тут розташовані два підприємства ДП  «Висоцьке лісове господарство», СПП «Злагода».  Серед освітніх закладів: загальноосвітня школа 1-111 ступенів на 640 місць (з 1977 року) та дошкільний навчальний заклад «Льонок» на 140 місць (з 1986 року). Первинну медичну  допомогу надає лікарська амбулаторія ( з 2013 року). Соціальну допомогу надає стаціонарний центр з обслуговування одиноких не працездатних громадян похилого віку на 25 місць (з 2014 року). Для задоволення культурних потреб жителів служить сільський будинок культури (з 1956р); публічно - шкільна бібліотека (32 тис. томів книг) (з 2008року); Народний музей історії Висоцька ( 3205 експонатів),   ( з 1987р). Торгівельним обслуговуванням височан займається 9 приватних закладів торгівлі та працює два приватних заклади ресторанного господарства. Для задоволення побутових потреб працюють приватна швейна майстерня та перукарня.

       У Висоцька древнє історичне минуле. Вперше людина оселилася в нас вісім тисяч років тому. Про це свідчить поселення доби гребінцево – накольчастої кераміки (У1 – 1У тис. до н. е.). Перша писемна згадка датується 1005 роком. Тоді, під назвою Височко, Висоцьк був включений  до древньої Турівської православної єпархії у місті Туров (Білорусь).

       У 1502 році у Висоцьку на давньоруському городищі князем Юрієм Гольшанським був побудований замок і названий Вишоградом. В ньому князь з родиною доживав віку. У 1558 році у Висоцькому замку відбувся розподіл маєтків  померлого князя Юрія Гольшанського Дубровицького. Замок, містечко та село Висоцьк з навколишніми селами перейшли у спадок доньці князя Федорі (Федці) Гольшанській Дубровицькій в заміжжі Соломерецькій. Її  син Іван Богданович побудував першу Свято-Успенську православну церкву у Висоцьку. Це відбулося при його житті, але точна дата побудови  не відома. Іван Соломерецький, послідовний борець проти запровадження унії на наших землях і у 1599 році був учасником антиуніатського з’’їзду у м. Вільно (тепер м. Вільнюс, Литва). Пізніше (1639 р) володарка Висоцька Регіна з Гощі Соломерецька разом з сином Яном Владиславом підтвердили всі фундуші земельні Соломерецьких для висоцької церкви з умовою для церковного причту належати  до Константинопольського патріархату. У 1613 році у Висоцьку відбулося селянське повстання, яке було жорстоко придушене. 1626 року євреї – височани, що вже жили у Висоцьку були складовою частиною єврейської громади Пінська.  У 1641 році помирає останній нащадок Соломерецьких Ян Владислав по чоловічій лінії. Висоцькі володіння переходять сестрам його.  У 1642 році, внаслідок пожежі у замку Висоцька, згоріли домашні архіви князів Соломерецьких та Гольшанських Дубровицьких. 31 грудня 1649 року війти, міщани Висоцька і піддані сусідніх сіл подають письмову скаргу до копного суду Пінська на орендарів Висоцької волості Романа та Степана Стрілецьких через: непомірні побори, насильницькі грошові викупи, грабунки худоби, речей товарів; заборону продажу товарів іншим купцям; за звірячі побої; ув’язнення у висоцькому замку;  вбивства підданих.  В грудні 1653 року кримські татари повністю знищили Висоцьк та навколишні села і захопили в полон власника Кашовського з весільними гостями.  З 1664 по 1671 рік володіє Висоцьком Запорізької України гетьман Павло Тетеря (Мошківський). Побудував тут замок та зробив волость.   З 1671 по 1773 рік Висоцьк стає власністю католицького чернечого ордену єзуїтів у Пінську. У 1685 році через Висоцьк був збудований Литовський тракт з  Пінська до Рівного. Це була перший грунтовий шлях у нашому краї, що в народі звався Літовкою. До цього користувалися водними шляхами по руслах річок Горинь та інших. У 1696 році загони Северина Наливайка знищили висоцький замок.   У 1811 році біля Висоцька, колонія отримала назву Софіївка, поселилися голландські колоністи, по місцевому голєндри. Вони привезли з собою вищу культуру господарювання на перезволожених грунтах та розведення картоплі, якої місцеві жителі до того не знали. У 1864 році містечко Висоцьк стає волосним центром та відкривається парафіальна (церковна) школа на 20 дітей, де працює  один вчитель. З 1870 року через Висоцьк проходить поштовий тракт від станції Столін до станції Рівне. У 1878 році тут вже  діє однокласне народне училище Міністерства освіти (30 учнів). У 1877 році збудовано та освячено вже третю православну церкву.  2 серпня 1885 року відкрито рух поїздів новозбудованою залізницею по лінії Рівне – Лунінець зі станцією Висоцьк (тепер Удрицьк). З весни до осіні 1897 року жителі Висоцька потерпають від епідемії холери. В містечку залишилося лише 912 жителів. 5 жовтня вона припинилася. Після цього день цей  відзначається як свято, з обов’язковою відправою  Божественної Літургії в Свято – Успенській церкві. До Висоцької волості відносяться: містечко Висоцьк; села Річиця Васильова, Підвисоччя, Задвіря, Озерськ, Заморочення, Миляч, Жадень, Удрицьк, Людинь, Пузні, Рудня, Золоте, Озери, Лютинськ, Велюнь, Біла, Шахи. В червені 1909 року відбулася сутичка висоцьких селян з черкесами – охоронцями поміщика Ісакова (15 чол) та поліцією (50 чол) за громадські випаси. Вона закінчилася перемогою селян, арештом бунтівників, пораненням Щура Олімпія. В Першій світовій війні приймали участь: старший унтер офіцер Савицький Антон, поранений 19.10.1914 року; Савончук Клим Онуфрійович, пропав безвісти 19.04.1914 року; Рожко Яків, пропав безвісти 27.11.1914 року; Рожко Григорій, поранений 14.10.1914 року; улан Рожко Андрій Селіванович, пропав безвісти з 15.09.по 01.09.1914 року; старший унтер офіцер Рожко Максим Васильович, поранений 21.03.1915 року; Рожко Єремій Олександрович, вбитий 24.12.1914 року; Перельштейн Абрам Іудович, поранений 22.10.1914 року; Мосейчук Даніїл, пропав безвісти 07.12.1914 року; Макаревич Михайло, пропав безвісти 28.08.1914 року; Малько Григорій, поранений 17.10.1914 року; Макоїд Феодосій Романович, поранений 07.11.1914 року; Лопата Іцко Нісанович, поранений 16.08.1914 року; Куртач Овсій Лейбович, пропав безвісти 23.10.1914 року; Козловський Мартин, вбитий 15.10.1914 року; Казимірчик Михайло, поранений 14.10.1914 року; Дворенцький Михайло Адамович, поранений 02.03.1915 року; Гершдорф Фрідрих Мартинович, пропав безвісті 18.06.1915 року; Ганько Андрій Аврамович, поранений 14.11.1914 року; Ганько Михайло Абрамович, поранений 09.06 1915 року та інші.

        В листопаді 1917 року внаслідок революційних подій на Поліссі у Висоцьку був створений волосний революційний комітет на чолі з Макоїдом Василем, а в  1918 році на чолі з Андрієм Нагорним. З 21 листопада 1918 року  по  15 січня 1919 року  висоцький загін (32 чол) на чолі з Нагорним А.С. приймає участь у Дубровицькому збройному повстанні. У липні 1920 року у Висоцьку встановлено владу Рад. Головою ревкому обирається Рожко Іван, товаришем Опанасик Роман, секретарем Вінтюк Юсиф.

       З 1921 року Висоцьк у складі Польської держави. Починаючи з 1923 року і аж  до 1939 року у Висоцьку діє підпільна районна організація КПЗБ та   районна організація КСМЗБ. Першими членами КПЗБ  були Федоренко Андрій Ісайович (1902-18.03.1985рр), Дворецький Степан  Павлович та інші. Першими членами КСМЗБ були Маєвський Григорій Андрійович, Щур Іван Дмитрович, Малько Самуїл Микитович та інші. Незважаючи на зусилля польської дифензиви по ліквідації висоцького підпілля, які проводилися у 1926, 1928, 1932, 1935, 1937 роках, зламати їх опір не вдавалося.

      Перд приходом Червоної Армії в наші краї, 09 вересня 1939 року у Висоцьку був створений Тимчасовий волостний ревком та Робітничо – селянська гвардія, яка роззброїла польських осадників захопила місцеве відділення польського банку, взяла під охорону громадський порядок.

      29 грудня 1939 року голландські колоністи з колонії Софіївка ( 40 родин), поблизу Висоцька, добровільно виїхали до Німеччини.

      У 1939 році Висоцьк опинився в складі СРСР слідуючим чином.  На прохання місцевих жителів, депутат Народних Зборів Західної Білорусії у м. Білосток (тепер Польща) Самуїл Малько – голова Висоцького тимчасового волосного комітету, запропонував Зборам включити Висоцьку волость до України. Після прийняття відповідних законів верховною Радою України та Верховниї Ради СРСР це сталося 17 січня 1940 року.  В Рівненській області був утворений Висоцький  район з центром у містечку Висоцьк. Для жителів Висоцька та району почалося зовсім інше життя. І найперше відразу розпочалося усуспільнення приватних господарств. Колективізація почалася з колонії Софіївка та земель польських осадників 01 квітня 1940 року на землях, худобі та майні  яких була утворена сільськогосподарська артіль. Вона припинилася через напад на СРСР гітлерівських військ. У зв’язку з німецькою окупацією 03 липня 1941 року колгоспники, з худобою та майном,  самотужки евакуювалися в Саратовську область. Лише 21 листопада вони завершили свій героїчний похід. Чоловіки пішли на фронт, а жінки на роботу в місцевий радгосп.

      З приходом фашистів у Висоцьк головою Висоцької районної управи був призначений Віростав Тхоржевський  колишній священник, відомий функціонер ОУН в передвоєнний період. 03 липня  1941 року на зборах у висоцькій церкві особисто оголосив смерть комуністам, жидам і ляхам. Пізніше на хуторі Гончариха з допомогою Голубовича  - зав освітою райупрви, проводилося ознайомлення місцевої молоді з програмою ОУН.  В Німеччину насильно вивезли понад 210 височан.  Масові звірства фашистів почалися 09 вересня 1942 року, коли вони з допомогою оунівців в урочищі Борок розстріляли 1864 євреї. Не відставали від них і  самі збройні формування ОУН УПА та сотня  під проводом Григорія Перегійняка (псевдо Коробка), яка прибула на початку лютого 1943 року з Володимиреччини до Висоцька (хутір Гончариха). Тут вони  зупинилися на постій в хатах,  де проживали переселенці з Гуцульщини. Свою першу акцію тут вони провели 19 лютого 1943 року знищивши лише у Висоцьку 7 родин поляків ( 22 людини і серед них 8 дітей – їх порубали). Всього на їх кривавому рахунку стало 45 родин поляків з навколишніх сіл. 14 березня 1943 року фашисти спалили дотла (разом з жителями) хутір Проседовку. Головною причиною спалення був напад оунівців на німецький вантажний обоз, що рухався  з  Дубровиці через хутір Праседувку на Столін.  Найбільше мирних височан загинуло від рук ОУН УПА - 141 чоловік, і в тому числі 37 поляків, тоді як від партизан і НКВД лише 16. Активними учасниками формувань УПА були: Диковицький Федрі Федорович, «Громило», 1924 р.н., уродженець села Жовкині Столінського району Білорусі. З липня 1941 року в українській поліції, приймав участь у конвоюванні євреїв, прймав участь у боївках «Свистка», Різуна» «Черемухи», «Галки», З 1948 року підрайонний провідник ОУН. 31.10.1949 року схоплений опергрупою Висоцького МГБ. 20.03.1950 року засуджений військовим трибуналом військ МГБ в Рівненській області до розстрілу; Латушко Павло Степанович, «Шкура», члне боївки, вбитий партизанами у 1943 році; Пляшко Андрій Іванович, «Завзятий» 1906 р.н., з жовтня 1945 року член боївки ОУН «Діброви, «Брукви». У грудні 1947 року вийшов з повиною, проте підтримував зв’язок з підрайонним провідником ОУН «Гонтою». Заарештований 22.08.1948 року та 11.11.1948 року трибуналом військ МГБ в Рівненській області засуджений до 25 років виправних таборів; Савончук Микола Данилович, «Нечай» 1925 р.н., від 1943 року в боївці «Берези», вбитий 05.12. 1951 року опергрупою Висоцького МГБ та інші.

      09 січня 1944 року Висоцьк був звільнений від окупації, але фронт ще стояв тут до липня місяця, до початку військової операції «Багратіон». Жителів евакуювали в села Озери, Шахи, Різьки. На военних фронтах та партизанських загонах боролися з окупантами понад 150 височан і більше половини їх загинули в боях і серед них: Казимірчик Петро Федорович 1914 р.н., Гловацький Іван Степанович,1917р.н., Макаревич Кирило Романович, 1908р.н., Макоїд Нестор Лукич, 1897р.н., Товщик Семен Олександрович, 1910р.н. та інші.

      У 1946 році у селі проживає 2438 жителів. Висоцьк, як райцентр став потужно розвиватися. Тут працюють Більська ЛМС, торфопідприємство, велике колективне сільськогосподарське формування – колгосп ім. Леніна. Хлібопекарня,  чайна продовольчі та промислові магазини забузпечують споживчі потреби місцевих жителів та жителів району. Будуються дороги, споруди культури, заклади торгівлі. Лікарня на 50 ліжок, школи,  дитячий садок, заклади культури та інше забезпечують соціальні, освітні і культурні  потреби височан.

       В березні 1959 року було ліквідовано Висоцький район. Містечко Висоцьк було віднесено до категорії сіл. Однак розвиток Висоцька не припиняється. У 1969 році збудовано хлібопекарню та ковбасний цех Висоцьким споживчим товариством. У 1967 році  у Висоцьку відкрито філію Дубровицької музичної школи, яка через декілька проків стала самостійною. У 1972 році Висоцька хорова капела стала лауреатом в Всесоюзного фестивалю народної творчості і виступала на Львівському телебаченні. У 1977 році введено в експлуатацію триповерхову споруду середньої школи на 640 місць. У 1979 році став до ладу сільський універмаг площею понад 900 м.кв. У 1983 році введено в експлуатацію приміщення Висоцької дільничної лікарні на 100  ліжок та поліклініку на 150 відвідувань. У 1987 році відкрив двері Народний музей Історії Висоцька. Введено у експлуатацію нове адмінприміщення сільради та дитячий садок на 140 місць. У 1989 році Висоцька сільська рада стала переможцем в обласному змаганні  сільрад Рівненщини і була нагороджена Перехідним Прапором, премією  та легковим автомобілем. Заасфальтовано 11 сільських вулиць, збудовано водопровід, завершене будівництво меліоративної систем «Чорновірка» з замляною дамбою, що забезпечила круглорічне сполучення Висоцька з навколишніми селами та райцентром.  У 2003 році Народний хор «Височко», художній керівник Полховська Л.С., став лауреатом обласного пісенного фестивалю «Пісні над Горинню».

З встановленням Незалежності України Висоцьк став самостійно жити і працювати. Швидко розвивається приватна торгівля. Обличчя Висоцька стало набагато привабливішим завдяки старанням приватних підпрємців  по відновленню фасадів приміщень колишнього СТ. 

14 жовтня 2005 року Висоцьк святкував своє перше 1000 – ліття.

Завдяки  невтомній праці на виробництві, в освіті, медицині, культурі, літературі, науці,  політиці і громадській діяльності місцевих жителів Висоцьк став широко відомий вУкраїні. Ось неповний список їх:

         Ганько Любов Лукашівна (19.01.1949р.н.) – доярка висоцького колгоспу. За значні успіхи у праці нагороджена орденом Трудового Червоного Прапора (Указ Президії Верховної ради СРСР від 1971року);

        Герасимович Галина Терентіївна (20.01.1928р.н. – 2016рр) - ветеран сфери побутового обслуговування району. Закрійниця швейного цеху Висоцького побуткомбінату. За успіхи і праці народжена орденом «Трудова Слава» ІІІст. (1978р);

        Гловацька Євгенія Іванівна (17.01.1942р.н) – доярка висоцького колгоспу. Депутат Рівненської обласної ради семи скликань. За успіхи у праці нагороджена орденами: Трудова Слава ІІІ ст. (Указ Президії Верховної Ради СРСР від 24.12.1976 року), Трудова Слава ІІ ст. (Указ Президії Верховної Ради СРСР від 7.07.1986 року); 

       Гловацька Лідія Григорівна (02.02.1962р.н) – виконавчий директор при ватного сільськогосподарського підприємства «Злагода» с.Висоцьк Дубровицького району. Удостоєна почесного звання «Заслужений працівник сільського господарства України» (02.03.2007р);

        Гловацька Раїса Олександрівна (1931 – 2012рр) – ланкова висоцького колгоспу. За значні успіхи у праці нагороджена орденом «Знак Пошани» (Указ Президії Верховної Ради СРСР від 24.12.1976 року) та медаллю «За трудову відзнаку» (1973р);

        Гольшанський Дубровицький Юрій, князь. У 1502 році збудував у Висоцьку замок і на схилі літ проживав тут.

        Гольшанська Дубровицька Федора Юріївна, княгиня. Дружина Богдана Соломерецького спадкоємиця  і володарка Висоцьких маєтків

        Грицюк Василь Васильович (26.07.1940 – 24.06.2009рр) – тракторист висоцького колгоспу. За значні успіхи у праці нагороджений орденом Трудової Слави ІІІст. (Указ Президії Верховної Ради СРСР від 1975року) та медаллю «За трудову відзнаку» (Указ Президії Верховної Ради СРСР від 1971 року); 

        Дворецький Григорій Антонович (1917 – 2008рр) – активний учасник комуністичного підпілля з 1934 року, політичний в'язень за Польщі (4 роки ув'язнення). Учасник бойових бій у Великій Вітчизняній війні. Ветеран ветеринарної медицини району;

       Дворецький Євген Антонович (10.05.1914 – 18.04.1994рр) – активний учасник партизанського руху на Рівненщини, начальник штабу партизанської бригади. Секретар Висоцького райвиконкому, ветеран банківської справи Рівненщини. Нагороджений бойовим орденом «Червоної Зірки» та багатьма іншими військовими нагородами.Уродженець села Висоцьк;

       Дворецький Степан Павлович (1898 - 1932рр) – Активний учасник боротьби за волю України, секретар Висоцького підпільного райкому КПЗБ.Загинув від рук польської дифензиви у 1932 році;

        Дуля Захар Мартиянович (04.03.1899 – 05.05.1961рр) – Активний учасник партизанського руху на Рівненщині та фронтах Великої Вітчизняної війни. Воював у партизанах з початку1943 року по січень 1944 року, а потім пішов на фронт. Був тяжко поранений в боях (інвалід ВВв ІІ групи). Нагороджений бойовими орденами: Слави ІІІ ст., Слави ІІ ст., Червоної Зірки; медалями: За бойові заслуги, За відвагу, За взяття Варшави, За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941 – 1945 рр;

        Кабак Іван Афанасійович - голова Висоцького райвиконкому 1940 року, один з перших організаторів антифашистського підпілля у Висоцькому районі. Загинув в бою між Шахами і Озерами осінню 1941 року;

        Камінська Марія Артемівна (14.11.1913 - 2015) -  видатний діяч у галузі розвитку народної освіти України, Заслужений учитель школи Української РСР (1958), учасниця Великої Вітчизняної війни (1941 – 1945рр);

        Картухін Георгій Митрофанович – перший повоєнний голова Висоцького райвиконкому. Активний учасник партизанського руху на Рівненщині. За героїзм проявлений в боях з ворогом удостоєний ордена Леніна;   

        Клюйко Антон Афанасійович (1934р.н.) – токар Висоцького лісгоспозагу. За успіхи у праці нагороджений орденом «Трудова Слава» 111ст. (Указ Президії Верховної Ради СРСР від 13.08.1986 року);

        Ковальчук Олена Семенівна (17.05.1935 – 13.07.2005рр)  - доярка висоцького колгоспу. За видатні успіхи у праці нагороджена орденами: Трудового Червоного Прапора (Указ Президії Верховоної Ради СРСР від 24.12.1976 року), Знак Пошани (Указ Президії Верховної Ради СРСР від 07.07.1986 року);  

        Козявкін Володимир Ілліч (09.06.1947р.н.) – видатний український лікар – невропатолог, мануальний терапевт, генеральний директор Міжнародної клініки відновлювального лікування у м. Трускавеці. Заслужений діяч науки і техніки України (1994). Член – кореспондент Національної академії медичних наук України, академік, доктор медичних наук (1996), професор (2001). Герой України (2001), кавалер орденів Князя Ярослава Мудрого Уст. (2005) та «За заслуги ІІІст. (1997). Проживав у селі Висоцьк з 1949 та відвідував місцевий дитсадок;

        Конончук Ніна Григорівна (02.03.1929 – 08.01.2011рр) – ланкова льонарської ланки висоцького колгоспу. За успіхи у праці нагороджена медаллю « За (Указ Президії Верховної Ради СРСР від 1971року);

        Костюк Володимир Кіндратович (1955р.н.) -  Академік Академії Наук України, доктор ветеринарних наук, професор Національного університету біоресурсів і природокористування. Уродженець села Висоцьк, нині проживає і працює в Києві;

        Красюк Клавдія Петрівна (22.11.1948р.н.) – делегат Другого з'їзду вчителів України (1987), вчитель вишої категорії, вчитель – методист. Нагороджена медаллю «За трудову доблесть на відзначення 100-річчя від дня народження В.І.Леніна» (1970);

        Красюк Петро Харитонович (01.01.1924 – 08.01.2008рр) - український поет, байкар, гуморист, сатирик. Автор 17 збірок. Лауреат літературних премій: ім. Миколи Максися (1967), В. Поліщука (1983), М. Годованця (1987), Нобельської (2003). Проживав і працював у с. Висоцьк. Приймав участь у роботі сьомого з'їзду письменників України у квітні 1976 року;

         Креденсир Марія Гаврилівна (1934 -) – ланкова висоцького колгоспу. Нагороджена орденом «Знак Пошани» (Указ Президії Верховної Ради СРСР від 1966 року);

        Кульчицький – Гут (Бик) Микола Федорович (20.03.1941 - 14.05.1995рр) - самодіяльний композитор, співак, автор та виконавець багатьох пісень про рідний край, директор Висоцької музичної школи.  Багаторічний художній керівник хору в с. Висоцьк;

        Кухарець Тетяна Карпівна (25.06.1936р.н.) – народила і виховала 5 дітей. Нагороджена медаллю «Медаль материнства» ІІ ступеня (Указ Президії Верховної Ради СРСР від 17.08.1971 року);

        Лагун Валентина Іванівна (20.12.1937р.н.) – контролер Висоцької ощадкаси 6395/09 Дубровицького районного відділення ощадбанку України. Нагороджена медаллю «За трудову доблесть» (Указ Президії Верховної Ради СРСР від 12.06.1981 року);

        Лукашевич Февронія Семенівна (1929 – 09.10.2006рр) – ланкова висоцького колгоспу. Нагороджена орденом Трудового Червоного Прапора (Указ Президії Верховної Ради СРСР від 1972року) та медаллю «За трудову доблесть» (Указ Президії Верховної Ради СРСР від 1966року);

        Маєвський Григорій Андрійович (12.02.1904-15.06.1987рр) – активний учасник комуністичного підпілля за Польщі. Багаторічний політичний в’язень за часів Польщі. Голова волосної організації «Сільроб – лівиця» до 1932 року. Голова висоцького колгоспу (1947-1957рр). Завідуючий відділом соціаального забезпечення Висоцького райвиконкому до 1959 року. Голова Висоцької сільради до 1965 року. Голова профкому Висоцького лісгоспу до 1971 року;

        Майба Антоніна Миколаївна (30.03.1932 –25.10.2004 рр) – вчитель трудового навчання та біології Висоцької школи (1956 – 2000рр). Нагороджена орденом Знак Пошани (Указ Президії Верховної Ради СРСР від 1976року) та Почесною Грамотою Верховної Ради Української РСР (1979);

        Майба Іван Степанович (07.03.1933 -2016рр.) – відомий громадський діяч і педагог та організатор народної освіти в Дубровицькому районі. Народився в с. Острів Буського району Львівської області. У 1952 році закінчив Красненську середню школу. Навчався у Львівському педагогічному інституті з 1952 по 1956 рік на фізико-математичному факультеті і отримав фах вчителя фізики. Був направлений на роботу у Висоцьк за спеціальністю і вчителював тут до 1962 року. З 1962 по 1967 рік був директором Бережницької та Дубровицької (пізніше №1) середніх шкіл. З 1968 по 1996 рік працював директором Висоцької середньої школи. Свою педагогічну діяльність завершив вчителем фізики у 2002 році. Відмінник народної освіти УРСР (1975р). Відмінник освіти СРСР (1977р). Збудував середню школу у Висоцьку (1977).  Створив перший у Висоцьку духовий оркестр і довгі роки керував ним;

        Макаревич Адам Іванович (09.09.1940 – 21.01.2010 рр) -  поет, писав російською та українською мовами. Автор збірок «Осколочек звезды» (1998) та «Хлеб Полесья» (1999). Народися і проживав у с. Висоцьк;  

        Малько Марія Гаврилівна (02.10.1937р.н.) – відома діячка культури Дубровиччини. Директор Висоцького будинку культури (1957 -2000рр). Нагороджена орденом «Знак Пошани» (Указ Президії Верховної Ради СРСР від1976року);

        Малько Самуїл Микитович (02.09.1905- 14.09.1988рр) – відомий політичний та військовий діяч Польші.  Активний діяч Комуністичной партії Західної Білорусії. Депутат Народних зборів Західної Білорусі від Висоцької волості у Білостоку у 1939 року, голова тичасового волосного революційного комітету у Висоцьку 1939 році, заступник голови Висоцького райвиконкому 1940- 1941рр. Звернувся до Зборів з проханням про приєднання Висоцької волості до України. Бригадний генерал Війська Польського; 

        Нагорна Лідя Тихонівна – жителька села Висоцьк. Народила і виховала 7 дітей. Нагороджена орденом «Материнська Слава» 111ст. (Указ Президії Верховної Ради СРСР від 06.04.1981 року);

        Нагорний Ілля Федорович (1914 – 2000рр) – актиний учасник партизанського руху на Рівненщини. Командир першого взводу першої роти Другої партизанської бригади (командир Каплун С.П.) пратизанського з'єднання Бринського А.П. Нагороджений двома бойовими орденами Великої Вітчизняної війни та багатьма медалями;

        Нагорний Лаврентій Федорович (17.08.1936 -   рр) – український поет, гуморист, прозаїк. Журналіст.Член Спілки письменників України. Народився та виріс у с. Висоцьк. Працював у газеті «Поліський маяк» до 1970 року. Друкувався у періодичній пресі Рівненщини та Одеси. Автор збірок «Усміхнітесь, люди» (1994), «Березові сережки» (1996), повість «Юрчуки» (1999) та інші;

        Нагорна Парасковія Афанасівна (01.11.1936р.н.) – доярка висоцького колгоспу. За визначні успіхи у праці нагороджена орденом «Знак Пошани» Указ Президії Верховної Ради СРСР 1975року);

       Опанович Гаврило Тодорович – тваринник висоцького колгоспу. Нагороджений медаллю «За трудову відзнаку» (Указ Президії Верховної Ради СРСР від 06.09.1973 року);

       Опанович (Малимон) Тетяна Кирилівна (25.07.1947-2016рр.)продавець Висоцького споживчого товариства. Нагороджена медаллю «За трудову доблесть» (Указ Президії Верховної Ради СРСР від 03.05.1977 року);

       Ососкало Олексій Кириллович (1913-20.04.1947рр) -  учасник партизанського руху на Рівненщині. Нагороджений орденом Леніна за здійснення багатьох успішних підривних операцій у бототьбі з німецькими оккупантами. Приймав участь у знищенні 22 залізничних ешелонів. Після війни працював у Висоцькому райвиконкомі. Загинув у 1947 році від рук ОУН – УПА;

       Охтень Іван Мефодійович (1923 – рр) – відомий політичний і державний діяч Дубровиччини. Учасник бойових дій у Великій Вітчизняній війні. Голова Висоцького райвиконкому. Перший секретар Висоцького РК КПУ. Голова виконавчого комітету Дубровицької районної ради депутатів трудящих (01.1963 – 01. 1966рр). Перший секретар Дубровицького РК КПУ. За успіхи у розвитку сільськогосподарського виробництва, продажу продукції землеробства і тваринництва нагороджений орденами: Трудового Червоного Прапора (Указ Президії Верховної Ради СРСР від від 08.04.1971 року), Дружби Народів (Указ Президії Верховної Ради СРСР від 06.03.1981 року);

       Паливода Петро Васильович (03.01.1938р.н.) – український поет. Проживає у с. Висоцьк. Автор трьох поетичних збірок і в тому числі «Моя стежина» (1998). Його твори також друкувалися у альманасі літературних митців Висоцької сільської ради «На крилах слова» (2005р);

       Полховський Федір Данилович (1916 – 03.12.1998 рр) – бригадир рільничої бригади висоцького колгоспу. За значні успіхи у праці нагороджений орденом «Знак Пошани» (Указ Президії Верховної Ради СРСР від 15.12.1972р);  

       Рожко Марія Аркадіївна (08.05.1948 р.н.) – заступник голови Рівненської обласної Ради федерації професійних спілок України. Народилася в селі Висоцьк. Працювала в галузі зв'язку області. З 1989 року займається профспілковою діяльністю. Нагороджена орденом «Княгиня Ольга» 111 ступеня, Почесною Грамотою Верховної Ради України;

       Рожко Георгій Тихонович (1937-2010рр) - бригадир рільничої бригади висоцького колгоспу, учасник ВДНГ СРСР 1979 року, нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора(1977р) та срібною медаллю ВДНГ СРСР «За досягнення успіхів у розвитку народного господарства СРСР»;

       Рожко Юрій Дмитрович (26.03.1938 – 03.09.2003 рр) – головний лікар Дубровицької ЦРЛ, визнаний організатор та керівник медичної галузі району.  За видатні успіхи у праці нагороджений орденами: Жовтневої Революції ((Указ Президії Верховної Ради СРСР від 26.06.1981 року), Знак Пошани (Указ Президії Верховної Ради СРСР від 20.07.1971 року);  

       Савицький Вадим Григорович – доктор фізико – математичних наук, професор Львівського національного університету імені Івана Франка. Уродженець села Висоцьк;

       Савицький Юрій Григорович -  декан факультету лісомеліорації Львівського лісотехнічного інституту. Уродженець села Висоцьк;

       Савич Ганна Кирилівна (1910 - 22.08.1998рр) – телятниця висоцького колгоспу. За успіхи у праці нагороджена орденом Трудового Червоного Прапора (Указ Президії Верховної Ради СРСР від 1966 року);

       Сидорчук (Салійчук) Валентина Петрівна (14.06.1953р.н.) – Народила і виховала 7 дітей. Нагороджена орденом «Материнська Слава» 111ст. (Указ Президії Верховної Ради СРСР від 06.05.1987 року);

       Сидорчук Гаврило Никифорович (06.04.1925р.н.) – житель села Висоцьк. Голова Висоцької сільради (1965-1971рр). Ветеран споживчої кооперації району. Голова Висоцького сільського споживчого товариства. Директор Висоцької хлібопекарні (1979-1991рр) Делегат з'їзду споживчої кооперації України (1980). Активний учасник партизанського руху на Рівненщині (01.1943-10.08.1944рр) та учасник бойових дій у Великій Вітчизняній війні (08.1944- 06.1945рр). Нагороджений: орденом Червонорї Зірки (20.12.1944), мадалями - «За відвагу» (18.04.1945), «Партизану Вітчизняної війни» 11ст., «За перемогу над Німеччиною 1941-1945рр»;

       Скуйбіда Корній Борисович (1878 - 1949 рр) – учасник російсько-японської війни 1904 року. Військовий моряк. Служив на броненосці «Перемога» шість років. Був у Лондоні на коронації короля Англії. Потім  11 місяців воював в Порт-Артурі. Під загрозою ворожого захоплення корабля брав участь у знятті на берег 67 корабельних гармат та затопленні корабля. За свою морську службу побував в Німеччині, Франції, Іспанії, Єгипті, Цейлоні, Індії, Китаї, Японії. Нагороджений: Георгіївським Хрестом та двома медалями і стрічкою моряка розшитою золотом;

       Смирнов Михайло Степанович (22.05.1916 – 1987рр) – шофер Дубровицької автоколони автотранспортного об'єднання Рівненської обласної споживчої кооперації. Нагороджений орденом «Трудової Слави» (Указ Президії Верховної Ради СРСР від 1976 року);

       Смотрицький Мелетій (Максим) Герасимович (1577 - 27.12.1633рр)   український письменник -  полеміст, перекладач, церковний діяч, автор багатьох полемічних творів. Він у 1610 році під іменем Ортолога в книзі «Плач Східної церкви» скаржиться від імені церкви на втрату найвпливовіших родин Православної церкви, які перейшли в католицизм. «…Де дім Острозьких,- запитує він,- славний перед іншими сяйвом древньої віри? Де родини … Сангушків, Чарторийських, Соломарецьких, Массальських і інших, яких порахувати важко? Де славні, сильні, у всьому світі відомі мужністю і хоробрістю Ходкевичі, Сапеги, Воловичі, Паци, Тризни, Горностаї, Гойські, Семашки, Кидреї, Сосновські? Злодії відняли у мене цю дорогоцінну одежу і тепер наругу чинять над моїм бідним тілом, з якого всі вийшли!». Проживав у Висоцьку; 

       Сокол Григорій Пилипович (26.09.1953 – 06.09.1997рр) – український поет, педагог. Завідуючий аспірантурою Рівненського педінституту. Автор понад тридцяти пісень. Друкувався у районних, обласних, республіканських виданнях, звучали по радіо. Його твори представлені у альманасі літературних митців Висоцької ради «На крилах слова» (2005р). Уродженець с.Висоцьк;

       Сокол Петро Якович (12.07.1932 – 17.02.1993рр) – начальник Висоцької дільниці зв’язку Дубровицького рай вузла зв’язку. Нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора;

       Сокол Федір Федорович (1903 – 03.12.1993рр) – житель села Висоцьк. Активний учасник партизанського руху на Рівненщині.  Приймав участь у знищенні семи фашистських ешелонів в районі Сарненського залізничного вузла. За героїзм і відвагу нагороджений бойовими нагородами: орденом Великої Вітчизняної війни 1 ст., медалями «Партизану Великої Вітчизняної війни» 1 ст., «За Перемогу над Німеччиною», «За доблесний труд в роки Великої Вітчизняної Війни»;

       Соколовська Уляна Семенівна (16.08.1943-1998рр) – уродженка села Висоцьк. Головний зоотехнік колгоспу «Світанок». Другий секретар Дубровицького РК КПУ (1975 – 1983рр). Закінчила ВПШ при ЦК КПРС (1976). Перший секретар Заручненського РК КПУ (1983 – 1990рр).      Депутат Верховної Ради України 11 – го скликання (1985 – 1990рр). За значні успіхи у праці нагороджена орденами: Трудового Червоного Прапора (Указ Президії Верховної Ради СРСР від 06.09.1973 року), Знак Пошани;

       Соломерецький Іван Богданович, князь, маршалок Пінського повіту (помер у 1602 році). Власник Висоцького і Дубровицького маєтків. Збудував  церкву Успіння Пресвятої Богородиці у Висоцьку до 1600 року і при цьому подарував церковному причту 8 волоків землі та село Вежиці (тепер Рокитнівського району). 

       Стельмах Михайло Панасович (11.05.1912 – 28.09.1983рр) - відомий український письменник і поет. Член спілки письменників України. Відвідав Висоцьк 5 – 6 червня 1960 року;

       Сухович Віталій Миколайович (01.06.1979р.н.) – директор ДП «Висоцьке лісове господарство. Очолюване ним підприємство в числі переможців у трудовому суперництві лісових підприємств Рівненщини вже протягом останніх п’яти років; 

       Тетеря Павло Мошківський (1622 – 1671рр) – Український військовий і політичний діяч. Гетьман Війська Запорізького, Голова козацької держави у Надніпрянській Україні. Гетьман Правобережної України. Володів Висоцьком (1664 – 1671рр) зробив з його волостю. На фундаменті старого замку побудував новий;

       Хмельницький Юрій Богданович (1641 – 1685рр) – Український держваний діяч. Гетьман Війська Запорізького. Голова козацької держави у Надніпрянській Україні. Гетьман України у 1657році та (1659 – 1663рр). Деякий час проживав у Висоцьку;  

       Циганенко Микола Сергійович (04.01.1938 -10.07.2000 рр) – комбайнер висоцького колгоспу. Нагороджений орденом «Трудової Слави» ІІІ ступеня (Указ Президії Верховної Ради СРСР від 1977 року).  

       Чайковська Векла Федорівна – жителька с.Висоцьк. Народила і виховала 7 дітей. Нагороджена орденом «Материнська Слава» 111ст. (Указ Президії Верховної Ради СРСР від 29.05.1947 року);

       Шамраєнко Григорій Никифорович (15.02.1915 –12.08.1981рр) –начальник Висоцько1 райконтори зв’язку у 1940 році.   Листоноша Висоцького відділення зв’язку, ветеран галузі зв’язку району (1940 – 1982рр).  За видатні успіхи у праці нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора (1974р). Активний учасник партизанського руху на Рівненщині. Нагороджений медаллю «Партизану Вітчизняної війни» І ст. медаллю «За перемогу над Н1меччиною», «За доблесну працю в роки ВВв»;  

       Шкудор Василь Дмитрович (04.07.1953 – 19.04.2009 рр) – директор Висоцького лісгоспзагу. Заслужений лісівник України (14.09.2000р). Кандидат сільськогосподарських наук зі спеціальності лісознавство і лісівництво (15.03.2007р). Почесний громадянин Висоцька (2005р). У Висоцьку розпочав своє трудове життя, головним механіком. Восокоосвічений інженер лісового господарсва, вмілий організатор виробництва він незабаром тут став головним інженером, а пізніше директором (1985 – 1990рр), згодом був переведений на посаду директора Сарненського лісгоспу. Керував також і лісовою галуззю Хмельниччини. За вагомий особистий внесок у забезпечення розвитку лісового господарства, сумлінну працю та високий професіоналізм, за заслуги перед Українським народом нагороджений Грамотою Верховної Ради України (19.09.2005р), Почесною Грамотою Кабінету Міністрів України (25.06.2008р);

       Шумілов Михайло Степанович (17.11.1895 - 28.06.1975рр) – депутат Верховної Ради УРСР 1947 року (Висоцька виборча округа № 253).  Депутат Верховної Ради СРСР (1950-1958рр). Герой Радянського Союзу (1943р). Генерал-полковник ЗС СРСР. Видатний воєначальник. Народився в с. Теча Шадринського повіту Пермської губернії (тепер в складі Катайського району Курганської області) Росії. Приймав участь у якості командира військових формувань під час Громадянської та Фінської воєн. Командував 11 корпусом Червоної Армії, який звільняв наш край від польського поневолення у вересні 1939 року. У Другу світову війну з 1941 по 1947 рік командував 64-ю Армією в складі Степового, 2 Українського та інших фронтів громив німецько-фашистських загарбників від Сталінграду до Єльби. Був удостоєний звання Героя Радянського Союза за форсування Дніпра.  Нагороджений: 3 орденами Леніна, 4 орденами Червоної Прапора, 2 орденами Суворова 1ступеня, орденом Кутузова 1 ступеня, медалями, 12 іноземними нагородами і в тому числі 2 орденами Британської Імперії, Великим Хрестом ордену Відродження Польщі.  У 1947 році зустрічався з виборцями Висоцького району (с. Удрицьк);

       Щур Володимир Дмитрович (1900-1943рр) – керівник партизанського підпілля у Висоцьку. Перебуваючи на службі в місцевій окупаційній управі боровся з загарбниками. Загинув від рук ОУН-УПА;  

        Щур Іван Дмитрович (21.09.1914 – 13.05.1937рр) – керівник висоцького комсомольського підпілля (КСМЗБ). Загинув від катувань польської дифензиви в боротьбі за волю України;

        Щур Марія Степанівна (25.06.1928 – 08.1995рр) – доярка висоцького колгоспу. Нагороджена медаллю «За трудову відзнаку» (Указ Президії Верховної Ради СРСР від 06.09.1973 року);

        Щур (Нагорна) Степанида Мусіївна (13.11.1938 - .2015рр) – ланкова льнарської ланки висоцького колгоспу. За успіхи у праці нагороджена орденом Трудового Червоного Прапора (Указ Президії Верховної Ради СРСР від 1966 року);

        Юдко Параскева Павлівна – жителька м. Висоцьк. Народила і виховала 8 дітей. Нагороджена орденами: «Материнська Слава» 111 ступеня (1947р), «Материнська Слава» 11ст. (Указ Президії Верховної Ради СРСР від 14.04.1949 року);    

        Юшкевич Фекла Федорівна – жителька м. Висоцьк. Народила і виховала 7 дітей. Нагороджена орденом «Материнська Слава» 11І ступеня (Указ Президії Верхової Ради СРСР від 1947року);  

        Якубович Федір Федорович (07.02.1949р.н.) - голова Дубровицької райдержадміністрації (25.05.1998 – 15.04.2004рр).  Заслужений працівник сільського господарства України, голова Селецької сільської ради, голова висоцького колгоспу (з 1979 – 1989 рр. Повністю перебудував матеріальну базу господарства. Збудував 10 житлових будинків для трудівників. Підняв економіку господарства на значно вищий рівень і довів його до вище середнього рівня по району. Його іменем названа одна з вулиць Висоцька; 

       Ярмолюк Микола Петрович -  тракторист висоцького колгоспу. Нагороджений медаллю « За трудову відзнаку» (Указ Президії Верховної Ради СРСР від 24.12.1976 року);

       Яцута Григорій Васильович (21.08.1955р.н.) – депутат Дубровицької районної ради чотирьох скликань. Висоцький сільський голова п'яти скликань (1982 – 2006рр). Творець та багатолітній керівник - доглядач музейних фондів  Народного музею історії села Висоцьк. Нагороджений Грамотою Верховної Ради України (2004). Автор книг: «Із глибини віків до сьогодення» (2005р) і (2010р) видань, книги «Залужжя моє калинове» - науково-історичне та літературно-мистецьке видання (2014р), книги «Висоцьке лісове господарство (сторінки історії)» (2016р).  Уродженець села Залужжя Дубровицького району.

 

Список жителів містечка Висоцьк (тепер села Висоцьк), які були вивезені (репресовані) у 1947-1949 роках

Прізвище, ім’я, по-батькові

Рік народ.

Родинні відносини

Примітка

1.

Савончук Микола Тимофійович

1890

голова родини

вивезений

2.

Савончук Марія Миколаївна     

1923

дочка

вивезена

3.

Савончук Степанида Миколаївна

1929

дочка

вивезена

4.

Савончук Марія Никифорівна

1923

 

вивезена

5.

Савончук Опанас Опанасович

1880

голова родини

вивезений

6.

Савончук Тетяна Опанасівна

1913

дочка

вивезена

7.

Савончук  Домна

1945

 

вивезена

8.

Дворецька Парасковія Федорівна

1920

голова

вивезена

9.

Дворецький Марко Федорович

1929

брат

вивезений

10.

Дворецький Микола Федорович

1931

брат

вивезений

11.

Вижевський Орест Трохимович

1891

голова родини

вивезений

12.

Вижевська Юстина Орестівна           

1918

дочка

вивезений

13.

Вижевська Настя Орестівна

1925

дочка

вивезена

14.

Вижевський Олексій Орестович

1934

син

вивезений

15.

Савончук Ксенія Ладимівна

1926

голова

вивезений

16.

Черкас Олександра Василівна

1896

 

вивезена

17.

Черкас Анна Ладимівна

 

 

вивезена

18.

Пригон Адам Дементійович

1895

голова години

вивезений

19.

Пригон Єфросинія Федорівна

1893

дружина

вивезена

20.

Пригон Люба Адамівна

1928

дочка

вивезена

21.

Пригон Михайло Адамович

1931

син

вивезений

22.

Чайковський Лаврим Лукашович

1897

голова родини

вивезений

23.

Чайковська Марина Федорівна

1897

дружина

вивезений

24.

Чайковський Іван Лавримович

1928

син

вивезений

25.

Чайковський Микола Лавримович

1930

син

вивезений

26.

Ганько Влас Дмитрович

1870

голова родини

вивезений

27.

Ганько Галина Іванівна

1888

братова

вивезена

28.

Рожко Роман Мартинович

1890

голова родини

вивезений

29.

Рожко Василиса Василівна       

1899

дружина

вивезена

30.

Рожко Віра Романівна

1921

дочка

вивезена

31.

Рожко Галина Романівна

1931

дочка

вивезена

32.

Рожко Олена Романівна

1934

дочка

вивезена

33.

Рожко Корній Романович

1938

син

вивезений

34.

Щур Ганна Григорівна

1900

голова

вивезена

35.

Щур Роман Прохорович

1928

син

вивезений

36.

Щур Борис Прохорович           

1931

син

вивезений

37.

Щур Олена Прохорівна

1933

дочка

вивезена

38.

Щур Марія Ісаківна

1902

голова родини

вивезена

39.

Щур Валентина Феодосіївна

1930

дочка

вивезена

40.

Пархомович Ксенія Семенівна

1910

голова родини

вивезена

41.

Пархомович Агрипина Варфоломіївна

1942

дочка

вивезена

42.

 

Пархомович Тимофій Варфоломійович

1943

син

вивезений

 

211.

Гутман Іцко Ошерович

1919

1944

Росія, Тосненський р-н, урочище Косые мосты